Переезд в другой город для многих начинается с поиска съемной квартиры. Ноіноді навіть тимчасовий варіант стає постійним, а рідним будинком служить хостел. Жити в кімнаті на 6-8 осіб значно дешевше, ніж у орендованій квартирі, точно веселіше, але гарантовано небезпечніше.
Ми знайшли трьох героїв, які прожили в київських та одеських хостелах від кількох місяців до року і розпитали їх про побутові умови, стосунки з сусідами та адміністрацією, про принади “общага” життя та неприємності.
Віталій, фотограф, жив у хостелах більше року
“Перший хостел, у який я хотів заселитися в Києві, знаходився на території хлібозаводу. У ньому було лише одне вікно, а запах стояв такий, ніби я опинився у чоловічому спортзалі. Заселитися до нього я не ризикнув.
Наступного я прожив кілька місяців, а в останньому – майже рік. Жив у дормах до 6 осіб. Плата за місяць складала від 900 до 1200 грн.
У хостелах свої правила та тенденції.
Наприклад, “старожили” часто перетворюються на адміністраторів. Люди загалом дуже контрастні. Особисто я зустрів там безліч цікавих особистостей: типового гопника, який приїхав з Донецька, який пізніше виявився майстерним музикантом і чудово володів фортепіано, шалено доброго іноземця, розтаманів, добряків і, навпаки, злісних персонажів, від яких варто було б триматися подалі. Був у нас навіть хлопець, який позичив у всіх грошей і просто зник.
У хостелі я зустрів цікавих особистостей: типового гопника, який пізніше виявився майстерним музикантом, доброго іноземця, розтаманів, добряків і, навпаки, злісних персонажів
Третій хостел став останньою краплею у моєму досвіді. Спочатку мені там подобалося, наскільки може подобатися жити у подібному місці. І все б нічого, якби власниця не закохалася і не забула поставити огорожу на першому поверсі.
Коли у господині з’явився коханий, виявилося, що вона готова віддавати любов виключно йому, тому з нами вона стала набагато жорсткішою і злішою. Але це я готовий був терпіти – хамство та негативне ставлення, звичайно, неприємні речі, але з ними можна ужитися.
Закінчилося все одного вечора. Поки я був у душі, до моєї кімнати вломилися і просто винесли ноутбук. Хазяйка тоді всіма силами намагалася повісити провину на мене. Після цього я з’їхав.
Плюси життя в хостелі:
- Дешево
- Є можливість розвивати власну комунікабельність та на практиці навчитися краще знаходити контакт з людьми
Мінус:
- Небезпечно. Ти ніколи не можеш бути впевнений у тому, що твої речі не пропадуть, або їх ніхто “випадково” не зіпсує. Завжди дивися в обидва – моє головне правило життя у хостелах.
- Обмеження за часом. Ти маєш повертатися у певний час, щоб не заважати іншим.
- Якщо ти – людина-кокон, то це проблема. У хостелі наодинці тобі вдасться побути хіба що в туалеті, та й то недовго.
- У власників завжди є своя правда – твоє слово не означає фактично нічого.
Поради:
- Обов’язково подивіться коментарі про хостелі в інтернеті. Звичайно, їх можна знайти тільки в тому випадку, якщо офіційний хостел. Будьте певною мірою параноїком – ви все-таки йдете туди, де купа незнайомих вам людей.
- Не залишайте у хостелі важливі речі. Завжди забирайте гроші, документи, інші цінності.
- Пам’ятайте: вам доведеться шукати спільну мову з величезною кількістю різних людей. Тому необхідно виховувати у собі стійкість характеру. Бережіть нерви.
- Вивчіть усі правила хостелу, бо хто обізнаний – той озброєний. Цим можна апелювати у розмові з власниками.
- Якщо вирішите жити у неофіційному хостелі, має сенс отримати копії документів власника.
- Ідеально одразу в’їхати з другом або обзавестися ним уже на місці. Друг, який буде “на стремі” – це непогана можливість себе хоч якось убезпечити.
- Уточнюйте інформацію про гарячу воду, та й про інші “переваги” хостелу. Усі, що вам скажуть, потрібно перевіряти.
Владислава, яка приїхала з Дніпра до Києва, прожила в хостелах близько 3 місяців. За цей час змінила 3 хостели.
Владислава, журналіст, жила в хостелах близько 3 місяців
“Хостели – ідеальна знахідка для бюджетного туриста, проте в українських реаліях це не працює. Розповіді моїх друзів, які подорожували світом і жили в хостелах, кардинально відрізняються від того, що є у нас.
У світі менша кількість зірок біля готелю означає тільки те, що ти не користуватимешся певними привілеями. У наших же реаліях це означає, що тобі доведеться жити у багнюці – причому як у побутовому, так і в людському розрізах.
Я не знаю людини, яка не бачила хоча б одного таргана в хостелі. Мені здається, що там має бути мінімальна чистота. Однак у кожному хостелі, де я жила, можна було знайти грибок у ванній кімнаті.
Ще одна величезна проблема хостелів – побутова корупція. Особливо це стосувалося останнього хостелу, в якому мені довелося жити цілих 2 місяці. Я зіткнулася з ситуацією, коли постояльці, які живуть там місяцями чи навіть роками, входять у певний зв’язок із власниками, і тому користуються певними привілеями. Вони хамлять, одержують підтримку у всіх конфліктах, що трапляються.
Якось я поставила своє взуття ніби в недозволеному місці, після чого мені почали відверто і фамільярно хамити. На моє прохання обговорити це питання вранці, а не пізно ввечері після робочого дня, я почула лише закиди, а вранці взагалі надійшов дзвінок від власниці всієї мережі хостелів з наполегливим проханням вести себе коректніше або збирати речі.
Велика проблема наших хостелів – побутова корупція. Постояльці, які живуть там роками, входять у зв’язок із власниками та користуються привілеями
Все, що мені потрібно було – просто приходити після роботи та висипатись. Тому я майже ні з ким не спілкувалася. Це і спровокувало загальне цькування – мене почали смикати з будь-яких питань. Зрештою, мені довелося з’їхати – далі так продовжуватися не могло.
Ще один бич – крадіжка продуктів. Це ті самі “принади загального життя”. Ти ніколи не можеш бути спокійним з приводу того, що сам же й купив.
Будьте готові до того, що ваші особисті речі можуть переміщатися з місця на місце без вашого відома. У нас, наприклад, була тільки одна шафа, і вона була забита речами постійних мешканців. Інші зберігали речі у валізах. Доходило до смішного: пропадали кошти особистої гігієни, неможливо було банально знайти свою білизну. Ні про які шафки під ключ і не йшлося, проте я знаю, що в деяких хостелах вони є.
Ще один бич – крадіжка продуктів. Це ті самі “принади загального життя”. Ти ніколи не можеш бути спокійним з приводу того, що сам і купив
Якось, поки мене не було, на моє ліжко села одна з моїх співмешканок і не відчула, що там був ноутбук. Щоб потім вирахувати, хто ж роздавив мій комп’ютер, довелося провести ціле детективне розслідування – і лише за добу я дізналася, що насправді сталося. Після цього сусідка таки повернула мені гроші, але цієї суми, звісно, не вистачило ні на ремонт, ні тим більше на новий лептоп.
Загалом у хостелах потрібно вчитися виживати. Ти не висипаєшся, не почуваєшся спокійно, постійно перебуваєш у нервовій напрузі.
Плюси:
- Найважливіше – економія. Ти не витрачаєш величезних сум на житло. Мені здається, що гроші краще витрачати на враження, особливо у поїздках.
- Часто хостели мають зручне місце розташування. За моїми спостереженнями ціна не залежить від локації
- Хостели – це спілкування. Мені здається, це також плюс. Якщо вам пощастить і ви зустрінете цікавих людей, можна завести хороші нові знайомства
Мінус:
- Хамовіті власники та адміни – це велика проблема українських хостелів. Я готова пережити багнюку, але хамство мене просто виводить. Особливо якщо воно походить від людей, які перебувають на керівних посадах.
- Бруд. Комах там просто неміряно. Полчища тарганів відверто лякають.
- Виборче правосуддя, неможливість довести свою правоту, дідівщину.
- Крадіжка.
Поради/лайфхаки:
- Перш ніж заїжджати в хостел, варто читати відгуки. Використовуйте Booking.com. Моя помилка була в тому, що я шукала хостел не за відгуками, а за місцезнаходженням.
- Краще вішати замок на свою валізу і замикати в ній усі речі, коли кудись виходиш. У хостелі іноді все, як у в’язниці.
- Намагайтеся бути люб’язними з іншими постояльцями. Особливо це стосується жіночих колективів. Це допоможе уникнути змов та шушукання за спиною.
- Краще платити понеділок або навіть за цілий місяць – це дозволяє заощаджувати.
Сергій, приїхав із Дніпра до Одеси, прожив у хостелі 8 місяців
Сергій, жив у хостелі 8 місяців
Перший час в Одесі було дешевше жити саме в хостелі.
Життя там – це завжди захоплююче. Як мінімум тому, що у тебе з’являється можливість постійно спілкуватися з іншими постояльцями, більшість з яких іноземці. Ви ж знаєте, що в Одесі є величезний потік туристів. За час мого життя у хостелі мені вдалося знайти величезну кількість друзів із інших країн. Один хлопець навіть запрошував у гості до Британії. Думаю, коли буде час – обов’язково поїду.
Якщо жити в хостелі довго, можна стати адміном або хоча б його підмінщиком. Тоді ти не тільки заощаджуєш на житлі, але ще й отримуєш зарплату. Я, наприклад, відразу порозумівся з власниками мого хостелу, тому жити мені було досить комфортно, а через час я став підробляти на змінах замість адміну.
Загалом, життям у хостелі я задоволений.
Плюси:
- Якщо хостел знаходиться у туристичному місті, то можна розраховувати на цікаву міжнародну компанію. Тут багато позитивних сторін: спілкування, можливість практикувати мову, поява зв’язків та інше.
- Економія. Життя у хостелі вигідно. Винаймати квартиру, тим більше в Одесі, набагато дорожче. Головне – завжди стежити за цифрами, вести облік. Але у моєму випадку все було простіше. Досить швидко потоваришувавши з власниками і ставши постійним мешканцем, я міг платити ще менше. Все залежить від вашої чарівності та комунікабельності.
Мінус:
- Немає особистого простору. Усамітнитися в хостелі досить складно, тому краще розвивати свою комунікабельність
- Комендантська година. Тут або приходь вчасно, або гуляй до ранку. Хоча дружба з адміністратором може давати певні привілеї.
Поради:
- Будьте позитивним та товариським. Навряд чи ця порада допоможе інтровертам, але в хостелі важливо порозумітися з людьми. Інакше – ніяк.
- Якщо хочете прожити в хостелі довго – дотримуйтесь його правил. Принаймні на увазі.